Фідель

Фідель — команданте — ім'я на честь легендарного лідера кубинської революції Фіделя Кастро; чоловік, якого Сайгон переплутав із своїм батьком; лідер загону рятувальників, що прямували до станції Дніпро.

Саме Фідель умовив Сайгона приєднатися до екпедиції, в ході якої рятувальники знають прохідницький щит, із допомогою якого можна прорити підземеллями нові кілометри тунелів. Цим можна розширити життєвій простір мешканців тунелів, чим запобігти неминучої війни з одного боку урок Льоні Космоса з Вокзальної і нациків з Політеху, і решти малоозброєних мешканців метро з інших, не настільки мілітаризованих станцій.

На Арсенальній

Команданте знає, де шукати прохідницький комплекс. З його допомогою можна врятувати метро. Крім того, йому відома доля губної гармошки Кіма-старшого. А значить, Кім-молодший просто зобов'язаний витягнути Фіделя з Арсенальної. Причому витягнути так, щоб той не пошкодився розумом, - нехай спрацює захист і випускний клапан відкриється.

Трохи відхекавшись, Сайгон в темряві - ліхтар не включав - повернув голову до Фіделя, який шумно сопів поруч:

- Що за кулемети були на платформі? Звідки?

Фідель затамував подих. Потім видихнув:

- А чого ти взяв, що я знаю?

- А хіба ні?

- Це була попередня спроба пройти станцію. Невдала. Кулемети довелося залишити, - відповів за команданте Че.

Він, як завжди, підкрався безшумно і влаштувався поряд з Сайгоном. Після колишніх його жартів з ножем Сайгон хотів би навчитися визначати наявність старого растамана заздалегідь: Кріт він чи не кріт, в кінці кінців? Треба відчувати такі речі...
Судячи з голосу Че, Арсенальна його суворо втомила. Ні, йому зараз не до розбишацтва.
Почувся характерний скрегіт - це растаман чухав щетину на горлі.

- «Залишити» - не зовсім відповідне слово, - поправився він. - Точніше буде «кинути». Ми бігли так, що підошви диміли. Які вже тут кулемети? А як згадаю, що ми, два ідіота, через всі метро тягли... Ех!

Кулемети. Через всі метро. НСВТ на блокпосту у Метро-Січі... Клац! - і в голові Сайгона склалася цілісна картина. З Академмістечка і Житомирській зловмисники викрали зенітні кулемети, заодно вирізавши охорону. У папуаса на Хрещатику були шрами - хрести! - на руках. А значить, родом він з Житомирської.
Тому і шум підняв, що упізнав злодія - Фіделя упізнав! А страшний шрам на горлі - папуас цей був охоронцем, і все-таки вижив. Не дорізали його на посту у Житомирській, Фідель не дорізав! Або Че. Ну так Фідель закінчив розпочате... А ось як охоронець з Житомирської опинився на Хрещатику? Можливо, патріарх відправив його шукати зниклий кулемет, а він візьми і жабу спробуй... І застряг на цьому чарівному острові назавжди.
Ну і чорт би з ним, з папуасом! Невдаха і невдаха.
Фідель і Че - ось хто важливий. Чи не виходить, що рятувальники - пересічні вбивці і злодії, а зовсім не борці за щастя жителів всього метро?
Сайгон прикусив губу.

Аж раптом

- Агов, кому я кажу?! Врубай цю шарманку по повній! І не треба робити здивовані очі, хто-хто, а ти, старий козел, з самого початку розумів, для чого все задумане! - Фіделя немов підмінили.
Точно таким же він був на Берестейській, коли Сайгон тільки-тільки з ним зустрівся. А тоді Сайгону він дуже не сподобався.
Че теж раптом став серйозним, як після поранення в живіт.
Павло Терентійович знову щось промимрив і почав тиснути на кнопки - через секунду гудіння стихло, комплекс знову був відключений. Це привело Фіделя в лють. Він навів автомат на старого і натиснув на курок.
Старий впав. Сайгон відразу зрозумів, що він мертвий.
Як же так?! Навіщо?! Адже нові тунелі і життєвий простір, щоб не було війни?!..
Всі раптом встало з ніг на голову.
Що відбувається, а?!
Він кинувся до Павла Терентійовича, знаючи, що вже не допомогти. Але раптом метробудівець живий? Адже чудеса в метро трапляються! Рятувальники знайшли прохідницький щит - хіба це не диво?!..
На в'ялій шиї старого пульса не було чутно. На руці теж.
Сайгон мовчки подивився Фіделю в очі.
Той з жаром затараторив:

- Так було треба, малюк. Він сам винен, він вимкнув щит. Я злякався, що мерзенний старпер зіпсує обладнання. Знаєш, як у кіно: натисне на червону кнопку - і бах-тара-рах, все у вогні. А тут стільки червоних кнопок!

Сайгон кивав Фіделю, знаючи, що той бреше, і міркував, чи встигне він вистрілити першим, або ж його випередить Че, який стояв трохи правіше і не спускав з обох очей.

- Можна питання, Фідель?

- Клей, малюк. - Команданте відвернувся, щоб натиснути пару кнопок на пульті. Схоже, він і сам знав, як запустити комплекс.

- Братику, адже ти не збираєшся розширювати підземелля, га?

Фідель на мить зупинився, потім кинув через плече:

- Ти на рідкість кмітливий, малюк. Пишаюся тобою.

- Але що... Що ти хочеш...

Загула електрика, і очі Фіделя заіскрилися.

- Ми запустимо «Марусю», і наша солодка дівчинка прориє тунель до річки!

- Але навіщо?..

Че зник, Сайгон занервував. Кров стукала у скронях. Очі сльозилися.

- Як це навіщо? Звичайно, для того, щоб затопити підземку!

Затопити київське метро?.. Затопити?! Київське?! Метро?!

- Але навіщо?! Чому?.. - Сайгон хапав повітря, як виловлений протей, і витріщався на Фіделя, сподіваючись, що все почуте ним виявиться жартом. Просто жартом.

- Щоб знищити цей гадюшник, - спокійно і ласкаво посміхнувся Фідель.

Він божевільний! Так він просто маніяк!
І за цією людиною Сайгон йшов, підкорявся йому і навіть виправдовував його злочини? Мовляв, використовуємо зло, так, але виключно заради великої мети, тому що з добром у нас дефіцит або просто закінчилися патрони.
І ось на тобі...
Але навіщо, господи, навіщо їм валити склепіння, навіщо вбивати жалюгідні тисячі дивом вижилих у війну і тих, що чіпляються з останніх сил досі за життя? Як же треба ненавидіти людство, як треба ненавидіти метро, щоб з таким завзяттям, наполегливо, ризикуючи власним шкурою і шкурами своїх товаришів, рватися на цю станцію, рватися до цього адского механізма, гармати Судного дня? Яка за рахунком це експедиція? У скільки життів обійшлися Фіделю попередні? У чому сенс?!

- Ми йдемо з Вавилону в країну предків! - почувся позаду голос Че.

Растаман заодно з Фіделем. Ну, це зрозуміло. Кістяк всій експедиції - солодка парочка. Решта - витратний матеріал. Сайгон теж?.. Зрозуміло, так. Його взяли з собою тільки тому, що він попався Фіделю під ноги, сам напросився. На яке особливе ставлення він розраховує?

- І навіщо ти, малюк, притягнув сюди старигана? Че ще на Театральній хотів позбавити вас від зайвого вантажу, але ти йому завадив. А вся справа в тому, малюк, що...

Растаман перебив Фіделя:

- Знищити Вавилон має сильний духом людей. Такий, як я. Або як ти. Або як наш друг Фідель. Старий для цієї ролі не підходив.

Значить, це растаман намагався вбити метробудівника? Ось так просто, без докорів сумління, позбавитися від вантажу. Зайвого.

- Вавилон? - похитав головою Сайгон. - Чому Вавилон?

- Вавилон це метро, - пояснив Че. - А країна предків - поверхню.

Фінал

Фідель досяг мети? Прохідницький комплекс вгризається в породу, води Дніпра ось-ось затоплять Вавилон — Київське метро, що стало останнім притулком киян...

Сайгон не мігнічого зробити... Окрім... З останніх сил він вистрелив у рюкзак, де була захована вибухівка . «Маруся» гине в уламках, стаючи могилою для Фіделя і Че.

Вмираючий Фідель зізнається Сайгону: так, він його справжній батько... Проте той — Микола Кім — загинув на станції Петрівка одночасно із народженням Фіделя — людини нових ідей, нового світу, нвого покоління...

Це що ж виходить: мутант Ункас його — Сайгона — рідний брат?..

Шаблон:ПерсКрот

Книги серії Метро 2033‏‎