Метропедія
Пітер

Загадковий мережевий письменник, який переховується за псевдонімом Шимун Врочек, розкриває секрети пост'ядерного Петербургу в своєму захоплюючому романі «Метро 2033: Пітер».

Герою Івану — всього двадцять шість років, але він вже досвідчений боєць і сталкер [1]. Пригоди й випробування, через які йому належить пройти, і не снилися мешканцям Московського метро.

Короткий переказ сюжету[]

Диггер Іван Меркулов, мешканець Василеострівної, збирається, накінець, оженитися. За день до весілля, бажаючи зробити подарунок нареченій, йде на Приморську, де на нього нападає мутована тварюка. При поверненні на рідну станцію Іван дізнається, що там невідомі перебили охорону, і викрали дизель-електрогенератор. Життя в підземеллі без генератора — поступова повільна смерть для всіх мешканців станції.

Диггер Сазонов «дізнається» в ході допиту, що дизель викрали бордюрники чи то з Маяка, чи то з Повстання. Бійці з Василеострівної вирушають до Адміралтейської. Там мешкає голова Альянсу генерал Мемов.

Використовуючи «План Меркулова», об'єднані сили Альянсу прориваються на Маяковську і Повстання. Івана вражає нелюдська жорстокість, з якою переможці розправляються із хворими і полоненими на захоплених станціях. До того ж відносно гуманний «План Меркулова» — просто відволікаючий маневр, обман супротивника.

Поступово до свідомості Івана доходить страшна істина: ніхто з бордюрників їхнього дизеля не крав. Підступний план провокації війни між станціями справа рук генерала Мемова, а вбивця, зрадник і безпосередній виконавець Іванів друг Сазонов. Таким чином Мемов хоче заставити усіх мешканців підконтрольних станцій згуртуватися навколо Альянсу, а саму «імперію» розширити за рахунок сусідніх станцій. Мемов оточує себе людьми, які не гребують самими брудними методами досягнення мети.

Сазонов, дізнавшись про те, що істинна мета війни з бордюрниками стає відома Івану, переслідуючи свої власні цілі, проводить розстріл Івана. Лише випадково залишена металева пластина [2] рятує командирові розвідзагону життя. Тепер його мета помста зрадникам і порятунок рідної станції від узурпації влади Мемовим.

Від сліпого бувшого диггера Енігми, який врятував Івана від гнильників, герой дізнається про існування Ленінградської атомної електростанції (ЛАЕС). Абсолютно фантастична думка старого про те, що станція і сьогодні, через 20 років після Катастрофи, знаходиться в робочому стані і там є жива людина здається Іванові породженням запаленого хворого мозку Енігми.

Іван всіляко відтягує обіцяний старому похід до ЛАЕС. Проте поступово, в ході повних пригод і небезпек подорожей підземеллями Пітерського метро все-таки доходить до думки, що спасіння Василеострівної реально можливе лише за умови забезпечення її централізованим електроживленням. Таке живлення теоретично могла б дати ЛАЕС.

За допомогою друзів: Убера, Нельсона, Водяника, Красіна, Звіздаря Меркулов готує похід на ЛАЕС. На жаль, подорож радіоактивною поверхнею, населеною мутованими створіннями, на паровозі виявилася авантюрою. Гине теоретик ідеї молодий вчений Звіздар. І тоді в пригоді стає недоучка, алкоголік, проте ентузіаст своєї справи лейтенант Красін. Загін дістається до станції на старезному дизельному підводному човні, керованому Красіним. В ході висадки Красін гине. Івана постійно переслідує відчуття величезної небезпеки, що крадеться поряд. На підводному човні йому ввижається сіра істота, яку названо «пасажиром», при висадці товариші помічають дивний слід в сторону суходолу, але самої істоти вони не бачать.

На ЛАЕС дійсно вижив працівник станції Федір Бахметьєв. Його інженерна кваліфікація дійсно дозволила підтримати в робочому стані один з реакторів, який дає струм. Проте, комутація живлення здійснюється не безпосередньо на станції, а в потаємному підземному бункері, який у свій час мав намір відвідати Енігма.

День відвідин Д7 став останнім в житті старого диггера, коли він бачив світло. Чоловік отримав страшні опіки з мікрохвильової гармати, що і позбавило його зору. Проте Федір зміг передати Іванові пластикову картку — ключ для входу в Д7.

Тут, на ЛАЕС прибульці-диггери абсолютно випадково знайомляться і з сином Бахметьєва — змутованою напівлюдиною-напівдеревом. Читачеві стає зрозумілим, що мутант вступив у двобій із Сірим — «пасажиром» Іванового підводного човна, проте Меркулов про це нічого не знає.

Загін із неминучими втратами радіоактивною поверхнею повертається в місто. Гинуть Нельсон, Убер, старий скінхед із Уберового загону. Один Меркулов дістається до Василеострівної.

Виноски[]

  1. Звичні по Метро 2033 московські сталкери в Пітері називаються диггерами; як і московські бордюри — поребриками.
  2. Після поранення на Приморській: щоб полегшити біль у грудній клітині


Шаблон:СтанцПітер[]


Шаблон:ПерсПітер[]

  1. А могли би і бути

Книги серії Метро 2033‏‎


Шаблон:КнигиМетро2033[]

  1. Калашников Тимофій - псевдонім авторського колективу