Північ-1[]
Чому Північ-1? Бо Північ це перша книга трилогії автора на ім'я Андрій Буторін - що побачила світ в жовтні 2010.
Анотація Дмитра Глуховського[]
В «Півночі» метро немає взагалі. Немає бункерів і бомбосховищ, майже немає ніяких підземель. Зате є безкрайня тундра, є зламані радіацією ялинові ліси, і кинуті міста-примари, складені з панельних коробок, і знищені міста. І іскристий під сонцем сніжний наст, і північне сяйво у все таке незмірно глибоке та потужне небо.
У Бута все своє. Не такі, як у всіх, герої, і не такі, як у всіх, чудовиська. Несхожі на інших пригоди, і незнайомі іншим людям цього світу пристрасті. Тому ми навіть обкладинку для цього роману вирішили зробити свою, особливу.
І добре ще, що разом з цим романом відкрився такий шматок карти пост'ядерного світу, який раніше залишався затягнутий туманом невідомості. І в наступних книгах автори нашої серії разом з вами продовжать відкривати найнесподіваніші місця. І міста, і випалені пустки, і катакомби, і морські простори. І Росію, і інші держави.
Тому що «Всесвіт Метро 2033» - це не тільки про метро. Це цілий світ. Світ, який ми разом з вами розробляємо і спільно досліджуємо - читачі і письменники, росіяни і англійці, італійці і французи, на різних мовах, з різними культурами.
Такого ні в фантастиці, ні взагалі в літературі ще не робив ніхто.
Ми - першопрохідники. І нас чекають нові пригоди!
Про що книга[]
У хлопчика-сироти саама Нанаса єдина рідна істота пес-мутант Сейд. І саме на Сейда чомусь з'ївся могутній шаман їхнього стійбища. Щоб вберегти Сейда від близької розправи, Нанас краде нарти з оленями, і тікає зі стійбища.
Дорогою, коли ось-ось втомлені олені мали бути наздогнані переслідувачами, Нанас спостерігає «сріблясту птицю» - літак, і поодинокого парашутиста, якого хлопчина сприймає як Духа Неба. «Дух» показує йому карту і наказує надати допомогу дівчині Наді, що залишилась десь в передмістях загиблого Мурманська.
Так починаються пригоди Нанаса в безмежних заполярних просторах Кольського півострова.
Дорогою хлопець дізнається про абсолютно дивні для себе речі, те, що він ніколи в житті не бачив. Виявляється, люди зробили самохідні нарти [1], полюють і воюють вони за допомогою вогняних палиць [2], а жити можна і в металевій рибині [3].
З пригодами, боями з бандитами і мутантами, втративши від пекельної радіації від воронки на місці загиблого Мурманська обох оленів, Нанас таки дістається Відяєва — бази атомних підводних човнів Північного флоту.
У Відяєво Нанас знаходить Надю і дізнається історію дівчини.
З Відяєва пара дістається селища Полярні Зорі, такого собі полярного «загубленого раю». На цьому закінчується перша книга трилогії.
Осада раю[]
Не так сталося, як гадалося...
В другій книзі трилогії про рудого саама Нанаса парочка закоханих намагається проникнути до такого бажанного «раю» із назвою Полярні Зорі. Але «шара не катить».
Полярні Зорі — селище атомників, поряд знаходиться Кольська атомна електростанція КАЕС. У свій час мешканці Зір вигнали за межі селища усіх бомжів, тунеядців, алкашів, — всих тих, хто не міг приносити користь місту. Для захисту від диких і мутантів було споруджено мури висотою понад 5 метрів як навколо міста, так і навколо АЕС.
Нанас чудово розуміє, що якщо його кохана Надя хоча б через свого батька-льотчика має хоч якусь ниточку зв'язку із цим «раєм», то сам він, ще вчора мешканець дикої лісотундри, тут є і буде чужаком завжди. Він покидає обіцяний рай і йде у бік Кандалакші. Проте знову поворот долі не забарився. Смертельно-поранений чоловік на снігоході і зі стрілою в спині повідомляє про «тьму варварів», які знищили містечка Кемь і Кандалакша, і сунуть ордою, щоб винищити Полярні Зорі.
За другим разом «дикого саама», який приніс страшну новину, вже не женуть за кам'яні мури, а приймають на найвищому рівні. Так Нанас стає Миколою Лопарєвим — бійцем охорони внутрішнього периметру, а Надя — учителькою спочатку молодших класів, а потім і вчителькою усіх школярів, яких тільки доведеться навчати.
Підбурений хитрим і підступним мером Сафоновим, Нанас йде в тил ворога — до варварів. Там відбівається короткий зв'язок із прекрасною володаркою варварських племен рудоволосою Шекою. Нанас згоряє від сорому і сумлінь совісті перед коханою Надею, проте за обставин, що склалися, веди він себе по-іншому, його просто б вбили. У варварів саам знайомиться із сином мера Гнатом, від якого дізнається жахливу правду про владолюбця Сафонова-старшого, який ладен навіть знищити чималу частину мешканців Полярних Зір радіацією, аби лишень позбутися суперника.
Гнат гине жахливою смертю: жінка-варварка четвертує його на очах захисників периметру міста.
Нанас же знайомиться із бувшим інженером Гором, що втік від варварів. Вірний Сейд рятує його від ведмедя. А Гор підказує можливість порятунку станції і міста.
Прийнятий як зрадник, Нанас все-таки примудрився переконати начальника охорони, що за допомогою розумних собак — приятелів Сейда — можна спробувати запустити охоронну психотропну установку периметра КАЕС, а людей, що при цьому звільнилися, кинути на посилення охорони периметра міста.
Зрадник-мер Сафонов гине від кулі начальника охорони.
Останній бій з варварами виграють мешканці Полярних Зір. В кінці битви від болта арбалета, пущеного рукою Наді, гине дикунка Шека.
Донька Небесного Духа[]
Зав'язка[]
Із настанням літа Ярчук вирішує спорядити експедицію до Відяєва, де планує поповнити запаси зброї, набоїв і амуніції. У Відяєво дісталися нормально, а на зворотньому шляху Надя вирішує відділитися від основної експедиції, і з Нанасом і Сейдом відвідати місця саамського сийта [4], де загинув її справжній батько — військовий льотчик старший лейтенант Семен Будін.
Із здивуванням для себе Надя дізнається, що Ярчук, виявляється, закоханий у неї. Дівчина не придає цьому належного значення, а дарма...
Подорож[]
Ярчук дає Наді УАЗку із власним водієм-охоронцем, якому, як дізнаємося далі, таємно доручає вбити суперника-Нанаса. На решту колони досить вдало нападають бандити не то з Олєнєгорська, не то з Мончегорська.
В бійці охоронець поранив Нанаса в голову. Він би вбив його, якби не напад Сейда, який підбив руку нападника.
Надя і Гор через Ловозерські печери [5]несподівано потрапляють до самого сийта. Надя розуміє, що кілька сотень навкруги нема жодного кваліфікованого лікаря. А у Нанаса в голові куля.
Вирішено шукати старого саамського нойда [6], того самого, що колись від нього змушені були рятуватися втечею Сейд з господарем.
Чарівні Ловозерські печери[]
У чарівних печерах поблизу Ловозера проходять абсолютно дивні події:
- викривляється час і віддаль (мандрівники потрапляють за кілька хвилин на віддаль, що поверхнею рівняється десяткам кілометрів);
- знаходиться батько Наді, льотчик, якого давно вважали загиблим;
- у старшого лейтенанта був зломаний хребет, але нойд за допомогою печер вилікував його; проте, ходити чоловік не може:
- кілька разів Надя бачила свою маму, яка в реалі давно померла;
- чарівні камені якимось чудом відчувають радіацію і лікують; куля у Нааса, що перебував без свідомості, вийшла з глибини черепа просто під шкіру;
- сила печер може передаватися від одного чоловіка до іншого, що й сталося після загибелі старого нойда, коли сила перейшла до Нанаса;
- під самими печерами утворилися величезні скупчення природного газу.
Битва з бандитами[]
Як виявилося, Ярчук мало покладав надій на свого водія-охоронця, і вирішив забрати Надю до Полярних Зір особисто. Для цього він вступає у непевний союз із бандитами. В цей час в саамськиму сийті Нанас отримує перемогу над самозванцем Костею Парсикіним і саами признають у ньому нойда.
Ярчук не має іншого плану, щоб забрати Надю, окрім як вбити основну перешкоду — її чоловіка Нанаса. Про що й домовляється із ватажком бандитів Яндексом [7].
Навіть згода Наді на поїздку до Полярних Зір вже не може зупинити бандитів. Лишається єдиний можливий варіант: підірвати себе і запаси природного газу під печерами.
Фінал[]
Надя вирішує відібрати гранату у Нанаса і підірвати газ власноруч, таким чином врятувавши життя чоловіка. Варвари, ставши вільними, і не бажаючи потрапляти у рабство до бандитів, з трьома автоматами ведуть абсолютно безперспективну битву із значно переважаючими силами і озброєнням бандитами. Проте, коли Надя дістається Нанаса, бачить, що гранату у чоловіка вже відібрав вірний пес Сейд. Між Надею і Сейдом відбувається мисленний діалог, в ході якого пес логічно і дохідливо пояснює мотиви своїх вчинків. Надя із Нанасом тікають, а Сейд, жертвуючи власним життям, підриває газ і печери.
Бандити переможені. Льотчик поступово починає вчитися ходити. Нанас і Надя керують племенем саамів. Гор став старійшиною. Будіна вирішено відправити взимку на нартах до Полярних Зір, де залишилася його кохана жінка.
Молодята вирішують в захисних протирадіаційних костюмах, які Будін обіцяв надіслати з Полярних Зір, здійснити ще одну вилазку до Відяєва, при цьому у Снєжки випросити цуценя, сина чи доньку Сейда...
Проте Нанас так і не вірить у загибель вірного товариша і постійно ходить до печер, гукаючи пса.
Виноски[]
- ↑ Снігоходи, автомобілі, трактори
- ↑ Рушниць, автоматів
- ↑ Атомному підводному човні
- ↑ Сийт — селище саамів; в сийті Нанаса мешкало порядка 300 осіб.
- ↑ Про чудеса Ловозерських печер було відомо з давніх давен. Ще в 20-30 рокі 20 століття відомий окультист Бабченко досліджував печери. Як багатьох вчених у ті роки, Бабченка знищили в застінках НКВС
- ↑ Нойд — шаман у саамів.
- ↑ Яндекс, який знає все :0)
* Книги серії Всесвіт Метро 2033 * |
||
---|---|---|
Книги Всесвіту Метро | ||
Глуховський Дмитро | Метро 2033 ξ Метро 2034 ξ Кінець дороги | |
Антонов Сергій | Темні тунелі ξ В інтересах революції ξ Непоховані | |
Буторін Андрій | Північ ξ Північ-2 ξ Північ-3 | |
Глумов Віктор Левицький Андрій |
Діти сектора. Сектор 4 | |
Дьяков Андрій | До світла ξ В морок ξ | |
Зайцев Сергій | Санітари | |
Калашников Тимофій [1] | Виворіт світу | |
Калінкіна Ганна | Станція-привид ξ Царство щурів | |
Мельников Руслан | Муранча | |
Москвін Сергій | Побачити сонце | |
Палій Сергій | Безіменка | |
Петров Захар | Муос-1 ξ Муос-2 | |
Шабалов Денис | Право на силу ξ Право на життя | |
Шакілов Олександр | Війна кротів | |
Шимун Врочек | Пітер | |
Неопубліковане | Відступник | |
Інше із Всесвіту Метро 2033 | Список книг Всесвіту Метро |
Шаблон:КнигиМетро2033[]
- ↑ Калашников Тимофій - псевдонім авторського колективу