Метропедія
Сечь

Політех, за новою назвою мешканців — «?-05-0047Метро-Січ». Місце проживання козаків-націоналістів.

Схоже, пан Шакілов не вельми полюбляє націоналістів. Так, скажімо, папуасів Хрещатика він просто зображує голодупими і гіперсексуальними. А от в Метро-Січі для збільшення драйву автор змальовує Кошового ще й гомосексуалістом [1].

Ставлення до жінок[]

Тут-то і з'ясувалося, що Байда зовсім не псих. Він знав, що Метро-Січ - так націоналісти називали станцію Політехнічний інститут - не приймає жінок. Тобто категорично! Раз на Запорізьку Січ дамам вхід був суворо заборонений, то і в підземеллі козаки ввели аналогічне правило...Байда зовсім не збирався брати Гільзу в заручниці, він хотів лише її підстригти. Мовляв, якщо прибрати косу, та цицьки сильно не випинати, може, й пустять на станцію, не розгледить варта що не парубок це рудий, а дівка на виданні.

Знайомство з Політехом[]

...Націоналісти - люди працьовиті. У них є власні мародери, які виходять на поверхню в пошуках уцілілих рослин і тварин, яких можна розводити і вживати в їжу. Кажуть, вони навіть хліб печуть. Сайгон одного разу бачив сухар, привезений з Політеху, тобто з Метро-Січі. Ходять чутки, що у козаків навіть свині є. Над ними ж зоопарк раніше був, там і роздобули, тільки вони нікому їх не показують, а самі сальцем бавляться, гади!
Сайгон ще багато чого міг розповісти про діяння нациков...
Але коли на тебе наводять кулемет, краще помовчати.
Козаків було троє. Кулемет - один, але і того цілком достатньо, щоб вмить розправитися з командою Фіделя. Ствол кулемета визирав з-за блокпоста, через акуратно покладених мішків з цементом. Ствол цей належав, начебто, НСВТ, не інакше як знятому із знайденого на поверхні танка. Парочка зенітних кулеметів є і на Святошині, але їх бережуть для особливих випадків, зберігають у секретному місці. [2]
На переговори відправився Байда. Кому, як не йому, вирішувати питання зі свояками? Гільзі, чи що?

Розмовляли козаки довго і докладно. Пили чай. Судячи з реготу, розповідали анекдоти. Хлопали один одного по плечах. Накручували на пальці довгі вуса. Але при цьому стражники уважно стежили за рятувальниками, ні на крок не віддаляючись від кулемета.

Кошовий[]

Підкріплення, з'явилося на постріли, складалося з десяток озброєних автоматами бійців. Всі високі і стрункі. Широкі плечі, розвинені м'язи. Хлопчаки ще, років по сімнадцять, але очі у них холодні і гострі, ніби багнети. Ці хлопці народилися під землею. Вони з першого вдиху були громадянами воєнізованої станції. Дітей з відхиленнями тут не жалували - їх просто знищували. Січі потрібна тільки здорова молодь. Давним-давно було місто-держава - Спарта. Так от там робили так само. І де те місто?.. Втім, там же, де і міста, в яких шанували гуманізм. В небутті. Чи є життя на Марсі? Тобто, якщо на Марсі вціліло метро. Жарт.

- Слава Україні! - привітав воїнів Сайгон.
- Героям слава! - дружно відгукнулися вони.

Як пароль і відгук. Немов не в підземці вони через двадцять років після ядерної війни, але в Карпатах, на полонині. Ніби як зустрілися два загони ОУН-УПА, бандерівців або мельниківців. Та ось тільки один загін - фальшивий.

- Як ся маєш, хлопче? - підморгнув Гільзі командир підкріплення.

Він був голий по пояс. На грудях зеленіла татуювання - тризуб, повитий соняшниками. У вусі поблискувала сережка. Схоже, командир трагічно самотній і тому в пошуку. Палкі погляди, як стріли Амура, що випускаються ним в жіночних козачка, ясно говорили про його нетрадиційних пристрастях. А серце козака вільно, що заважає подарувати його прекрасного юнака в капелюсі?
Умити юнака, почистити і подарувати!
Січовики, спартанці, самураї... Серед чоловіків, які довго живуть без жіночої ласки, частенько виникають такі зв'язки. Часи, географія, раса - це не має значення. Люди завжди і скрізь залишаються людьми.

- Чого ти мовчиш, як засватаний? Чи він справди засватаний? Чи язика проковтнув?

Галдовники[]

Цих нешкідливих з вигляду гуляк називають - тсс! - галдовниками. Клан найманих вбивць... Ще й року не минуло, як загін у два десятки бійців з'явився на станції Політехнічний інститут. Містечко це галдовникам сподобалося відразу.
Ніхто не знає, звідки вони прийшли і навіщо. Будучи добряче напідпитку, вони попросилися на постій до ранку: «Нам би тільки голови приткнути!». От тільки не уточнили, до якого саме ранку. Через тиждень вони все ще розгулювали по станції. А там і місяць минув, і три, і півроку... Забавно, але так вже вийшло, що тих, хто закликав гнати нових сусідів в шию, швиденько забрав до себе Господар Тунелів: в одного серце прихопило, інший впав на рейки та шию скрутив...
По метро поповзли чутки, що, мовляв, чаклуни завелися в Січі. Та не просто чаклуни, але з автоматами і шаблями, хоч зброю їм без потреби - одним лише словом убити вміють смерть. Згадали і старовинні легенди про отамана Сірка, якого турки і татари вважали перевертнем і галдовником. Ось прийшлих і охрестили його нащадками.
І потягнулися недобрі люди в Січ.
Зазирни в шинок, шепни отаману прохання, заплативши настільки щедро, щоб не розсміявся в обличчя тобі галдовник. І все, тижня не пройде, як зляже від невідомої хвороби твоя теща на Житомирській або Берестейської. А не треба було гнобити зятя! Або загубиться в тунелях караван конкурента... Та хіба мало про що можна попросити чаклунів?
Всього лише збіг? Може бути. Але достовірність чуток Сайгон перевіряти не збирався.

Виноски[]

  1. Щось раніше натяків на гомосексуальність козаків на Січі не траплялось: козака у похід, навпаки, завжди проводжала дівчина, а після вдалого турецького походу основна частина українського особового складу розбрелися по домівках, до дружин з дітьми, що стало однією із причин швидкої поразки Січі від Катерининських соколів.
  2. Такі заходи запровадили після НП на станції " Академмістечко " і " Житомирська ". Охорону там знайшли з перерізаними ковтками, а кулеметів з блокпостів слід прохолов. Хтось зажадав організувати каральну експедицію проти Вокзальній, мовляв, урки це зробили, більше нікому, але ідею не підтримали. Інакше війна в метро почалася значно раніше...


Шаблон:СтанцКиїв[]