Після чудесного порятунку від фашистів на Пушкінській Артем потрапляє на Павелецьку. Тут його дивує відсутність блок-постів на підступах до станції, відсутність митного і прикордонного контролю. Проте, скоро все стає на свої місця.
З якоїсь причини тут не було звичайного металевого заслону, який відрізав станцію від поверхні, ні тут, ні нагорі. Станція сполучалася із зовнішнім світом безпосередньо, і її жителі перебували під постійною загрозою вторгнення. Вони дихали тут зараженим повітрям, пили, напевно, заражену воду, ось чому вона була такої дивною на смак... Тому тут було набагато більше мутацій серед молодих, ніж, наприклад, на ВДНГ. Тому дорослі були такі зачахлі: оголюючи і начищаючи до блиску їх черепи, виснажуючи і змушуючи розкладатися живцем тіла, їх поступово з'їдала променева хвороба. Але і це ще, мабуть, було не все, інакше як пояснити те, що вся станція вимирала після восьми годин вечора, а темноволосий черговий біля багаття сказав, що і до ранку тут дожити - велика справа?
Діалог на блок-посту[]
- - Там, нагорі, - тицьнув він пальцем в стелю, приглушаючи голос, - Павелецький вокзал. Там він, принаймні, колись стояв. Богом місце прокляте. Вже не знаю, куди там від нього йшли рейки, тільки зараз там що-те страшне коїться. Такі звуки іноді доходять, що мороз по шкірі. А вже коли вниз поповзуть... - він примовк. - Ми їх «приїжджими» називаєм, цих тварюк, які зверху лізуть, - продовжив він через пару хвилин. - З-за вокзалу. Ну начебто й не так страшно. Пару разів «приїжджі», що були сильніше, цей кордон змітали. Бачив у нас там поїзд відігнаний стоїть на колії? До нього добралися. Знизу їм не відкрили б - там жінки, діти, якщо «приїжджі» туди пролізуть - все, справа тютюн. Так мужики наші й самі це розуміли, відступили до потягу, засіли там, і кілька тварин поклали. Але й самі... залишилося їх в живих всього двоє з десяти. Один «приїжджий» пішов, до Новокузнецькій поповз, його вранці вистежити хотіли, за ним така смуга густого слизу залишалася, але він в бічній тунель звернув, вниз, а ми туди не пхаємось. У нас своїх проблем вистачає.
- - Я чув, що на Павелецьку ніхто ніколи не нападає, - згадав Артем своє питання, - це правда?
- - Звичайно, - поважно кивнув той. - Хто нас чіпати буде? Якщо б ми тут не тримали оборону, вони б звідси по всій гілці розповзлися. Ні, на нас ніхто не підніме руку. Ганза ось і та перехід майже весь нам віддала, в самому-самому кінці їх блок-пост. Зброю підкидають, тільки щоб ми їх прикривали. Люблять вони жар чужими руками загрібати, я тобі скажу!
Цікаві факти[]
- У грі Metro 2033 Павелецька являє собою копію Хрещатику, станції київського метро.