Ліс

Ліс — корені змутованої величезної м'ясоїдної рослини, з якою стикнулися унівці по прибутті до Муоса.

Файл:Муос 1 Лісники 01.jpg

Лісники. Під грудьми жінки врощена шишка лісу

В симбіозі з лісом жили його напівдикі мешканці — лісники.

Звідки узявся

Ліс колись був однією маленькою мутуваною одноклітинною водоростю, що мешкала в радіоактивній калюжі на задвірках колишньої виправної колонії в районі вулиці Ангарської.

Водорість випадково зіткнувся з іншою водоростю. Зазвичай в таких випадках більш сильна клітина поглинала менш сильну. Але зараз було дещо по-іншому. Мутована клітина пробила мембрану звичайної клітини, впровадила туди тонку нитку своєї цитоплазми, досягла ядра і за допомогою слабких електро-нервових імпульсів підпорядкувала клітину собі. Вона стала поглинати речовини, що виробляються підлеглою клітиною.

Незабаром мутувана клітина поділилася. Потім захопила кілька інших водоростей, одну чи дві амеби та одну інфузорію. Всі клітини були підпорядковані їй і керовані за допомогою цитоплазменних ниток. Материнська клітина вже перестала виробляти живильні речовини - ними її забезпечували підлеглі клітини. Єдиною її функцією стало керування кількома десятками прикріплених до неї клітин.

Водорість, або як її потім назвуть - ліс, розросталася. Вже сотні, тисячі клітин утворювали одну велику колонію, сполучених нитками з центральною клітиною - адміністратором. Вже однієї клітини було не достатньо, щоб керувати настільки великим організмом. Материнська клітина злилася більш тісними зв’язками з сусідніми клітинами. Почав утворюватися стовбур-мозок.

Ривок

Ривком у розвитку лісу з'явився перше захоплення багатоклітинного організму - очерету, який ріс прямо в калюжі.

Після цієї перемоги темпи росту організму збільшувалися. Маленькі нитки, а потім і великі пагони, стали розповзатися навколо стовбура-мозку, захоплюючи все нові і нові рослини і тварини.

Тварини були не зручні для паразитування - вони тікали, розриваючи тонкі сполучні нитки. Тому стовбур-мозок виробив стратегію, з якою кожна тварина спочатку частково паралізовувалось за допомогою впорскнутої отрути, а потім з неї висмоктувалися всі поживні речовини. Відносно рослин ліс, як правило, обмежувався лише паразитуванням.

Вже сотні тисяч, мільйони травинок, кущів, дерев входили в гігантський конгломерат лісу, оплутаного товстими і тонкими нитками. У лісу з'явилися нападаючі органи - шишки, а також бойові пагони, які могли нападати і захоплювати живі організми і досить швидко пересуватися на поверхні. Розрісся стовбур-мозок, що вже досягав десятків тонн, і давно розчавив материнську калюжу. Тепер мозок-стовбур на дев'ять десятих був занурений у ґрунт і тільки двометровий потворний горбок із сотнями пагонів, що відходять від нього, нагадував, що це - центр гібриду.

Одного разу ліс потрапив в метро. В порожнину тунелів і станцій вповзло кореневище рослини. Своїми чутливими нитками-щупальцями ліс відчував присутність великої маси людей. Декількох він зловив у свої тенета і перетравлював. Але після цього люди стали побоюватися і практично не попадалися лісі.

З часом здичавілі предки майбутніх лісників стали поклонятися лісові, шануючи його неначе божество, і самі носили йому свою здобич. Ліс вступив із лісниками в нетактильне управління. Вони підкорялися йому і так.
Вони стали членами, сімбіонтами.

Ліс не став розумним. Ним рухав один примітивний інстинкт - підпорядкувати собі все живе, що зустрічається на шляху, і висмоктувати з кожного нового організму всі соки.

Гаплик лісу

Родіонов повернувся до їхнього місця стоянки, до випаленого амфітеатру. Вертоліт завис, і Родіонов вивчав поверхню. Ось, по одному зі схилів стелиться пагін з тисячами ниток, що відходять від нього, виблискуючи на сонці.
Сюди він зі спецназівцем щодня ходив, щоб припинити подальше зростання хижої рослини. Родіонов на дуже низькій висоті, на малій швидкості летів над цим пагоном.
Пагін, по мірі наближення до початку, товстішав, з ним з'єднувалися гілки, що далі розросталися в різні сторони, захоплюючи наземний Мінськ. Вже гілка досягла метрової товщини. Нарешті Родіонов побачив стовбур-мозок. Це була величезна сіро-чорна брила розміром з одноповерховий будинок, занурена здебільшого в землю. Від неї, як промені від сонця, в різні сторони розходилися наземні пагони. Саме вона була центром цього багатотонної м`ясоїдні рослини, яка вбила Тузика, спецназівця і тисячі інших тварин, а також яка підкорила мільйони рослини від найдрібніших травинок до великих дерев. Її зростання нічим не обмежене. Можливо, колись воно доповзе і до Москви.

Родіонов натиснув на пуск, і дві важкі ракети відокремилися від вертольота.
Через секунду прогримів вибух. На місці стовбура-мозку диміла чорна яма. Шматки стовбура-мозку і відірвані кінцівки пагонів горіли.

Родіонов озирнувся і побачив, як засмикалися щупальця, що відходять від основних пагонів. Пілот не знав точно - вб'є це монстра, чи ні. Він зробив, що міг, і тепер з полегшенням направив вертоліт до Москви.

Шаблон:Муос

Книги серії Метро 2033‏‎