Камбала

Камбала — в книзі Муос супер-вертоліт з ядерним двигуном, на якому об'єднана експедиція унівців з Москви прилітає до Мінська.

Камбала. Ну, як варіант

Перший опис

- Олексій Родіонов. Єдиний льотчик Поліса. Мав бойовий досвід у Чечні. Можете йому довіряти.

- Дякуємо за рекомендації Сергію Петровичу, але на таких машинах мені літати не доводилося.

Льотчик з усіма привітався за руку, відразу вводячи в курс справи:

- Це - вертоліт нової моделі, засекречений. Було виготовлено лише кілька екземплярів незадовго до Удару. За свій оригінальний приплюснутий зовнішній вигляд був прозваний «камбала» - була така риба... хоча це неважливо. Забезпечений ядерним двигуном. Реактор розрахований на 20 років безперебійної роботи. Час польоту обмежений тільки зносом основних частин. Швидкість не велика - 250 кілометрів на годину, але зате вертоліт дуже стійкий до погодних умов, простий в управлінні, має підвищений ступінь надійності.

Більше трьох тон різного озброєння: ракети, дві самонавідні гармати з боєприпасами. Все управляється комп'ютером, за бажанням - в ручну. Цей екземпляр розроблений для урядових потреб. Все у відмінному стані. Управління досить просте. Я тут вже два тижні, намагаюся щось зрозуміти, вивчити. Думаю, впораюся...

Вищий військовий перервав його:

- Пане Родіонов. Ви не маєте право не впоратися. Все, давайте, поринайте, — через дві години захід і Вам треба вилітати.

«Камбала» плавно рушила і покотилася по нахилу вгору. Ухил мав довжину метрів п'ятдесят. Виходить, ангар був захований на глибині 15 метрів під землею. Попереду перебували гермодвері, які автоматично відкрилася при їх наближенні.
Вертоліт викотився на бетонний майданчик якогось підприємства. Єгоров став чаклувати над клавішами, вертоліт загудів. «Камбала» мала всередині комфортну обстановку, кондиціонер і була ізольована від проникнення радіації.

В Мінську

Політ Родіонову був потрібен тільки заради польоту. Коли вони летіли в Мінськ і інші унівці спали, старе серце Родіонова радісно билося - він летів! Смерті він не боявся вже давно, навіть один час чекав і кликав її. А от тепер він - летить! Він відчував себе все тим же двадцятичотирирічним старлеєм. Йому навіть здавалося, що, коли він повернеться, до посадочної смуги його вийдуть зустрічати дружина з сином...

Після посадки і виходу основної групи Родіонов не нудьгував. Він з ранку до ночі осягав свою камбалу. Завдяки симуляторам він вже досконало опанував мистецтво управління і ведення бою на вертольоті, у всякому разі - у віртуальному вигляді.
А ось двом унівцям, які Дехтером були призначені йому в підпорядкування, нічим було зайнятися. Вони безглуздо дивилися на оглядові монітори; із млявим інтересом вдивлялися в на екран симулятора, коли Родіонов вів бій відразу з трьома «апачами»; топталися взад і вперед по вертольоту; по десять разів на день розбирали, чистили і збирали свої автомати; спали, грали в карти і просто сиділи, тупо втупившись в одну точку.

На оглядових моніторах дивитися було дійсно нічого. Вертоліт стояв на вкритій бетонними уламками, цегляною крихтою і не густою травою та чагарниковою порослю дитячому майданчику, розміром в пів-гектара, обмеженому з чотирьох сторін руїнами багатоповерхівок. Ці руїни були схожими на трибуни, а майданчик при цьому наче ареною якого-то абстракціоністського амфітеатру.

Вертоліт мав посилену броню і всього один ілюмінатор - спереду. Ілюмінатор був метровою щілиною в броні вертольота, залитою міцним оргсклом.
Цей ілюмінатор закривався броньованими ставнями, так як ситуацію навколо вертольота можна було спостерігати на моніторах і по приладах. Він був передбачений на випадок аварії електронних засобів спостереження. Однак Родіонов відкрив цей ілюмінатор - так камбала більше нагадувала йому звичайний вертоліт, на якому йому доводилося літати.

Шаблон:Муос

Книги серії Метро 2033‏‎