Метропедія

Змутовані істоти, ззовні нагадували велику сіру мавпу чи згорблену людину. Проживали в приміщенні Бібліотеки ім. Леніна.

Бібліотекар 05

Портрет красунчеґа

Бібліотекар 04

В повний зріст

Смерть Данила[]

І тут з-за відкинутої Данилової голови з'явилося спочатку загострене сіре вухо, а за ним - величезні зелені очі, що іскрилися в світлі ліхтаря. Бібліотекар повільно, чи то сором'язливо, виглянув з-за його вмираючого напарника, і його очі шукали очі Артема.

Не відвертатися.

Дивитися прямо туди, прямо на нього, прямо в зіниці... Звірині, вертикальні зіниці. І як дивно було бачити в цих страшних, неможливих очах відблиски розуму!

Зараз, поблизу, бібліотекар вже нічим не нагадував горилу, та й взагалі мавпу. Вся його хижа морда заросла шерстю, повна довгих іклів паща доходила мало не до вух, а очі були такого розміру, що робили створіння не схожим ні на одне з тварин, яких Артем бачив живцем або на картинках.

Йому здалося, що це тривало цілу вічність. Пірнувши в погляд чудовиська, він вже ніяк не міг відірватися від його зіниць. І тільки коли Данило видав протяжний глухий стогін, Артем прийшов в себе і, направивши червону плямочку прицілу прямо в низький зарослий сірою шерстю лоб бібліотекаря, перемкнув автомат на одиночний режим стрільби.

Почувши неголосне металеве клацання, тварюка зло зашипіла і знову сховалася за спиною у Данила.

- Іди... - раптом проклетокала вона звідти, точно повторюючи почуту від Артема інтонацію.

Артем шалено завмер. На цей раз бібліотекар не відгукувався луною на його слова, він ніби запам'ятав їх, зрозумів їх сенс. Чи Могло бути таке?

Цікаві факти[]

  • Бібліотекар повторює людську мову, але не розуміє її значення.


Виноски[]